Архів розділу: Розмови про юдаїку



Розмова з Олександрою Ураловою

Додано by

У рамках спільного проекту каналу UKRLIFE.TV та видавництва “Дух і Літера”, студію відвідала Олександра Уралова, яка розповіла про свій переклад творів Шолом-Алейхема.



Ростислав Метельницький. Деякі сторінки єврейської забудови Луцька

Додано by

Ростислав Метельницький. Деякі сторінки єврейської забудови Луцька // Київ, 2001. – 177 с.



Людмила Гриневич. Владислав Гриневич. Євреї України в роки революції та Громадянської війни

Додано by



Михаил Крутиков, Александра Полян, Велвл Чернин, Дмитрий Якиревич про Менделе Мойхера-Сфорима

Додано by
ЮБИЛЕЙ НАШЕГО КНИГОНОШИ. На вопросы отвечают М. Крутиков, А. Полян, В. Чернин, Д. Якиревич
Беседу ведет Афанасий Мамедов
В этом году мы отмечаем 175-летие Менделе Мой­хер-Сфорима (1836–1917), Менделе-Кни­го­но­ши — Шолома-Якова Абрамовича, основоположника еврейской литературы, одного из старейших ее классиков. Казалось, юбилей этот еврейское сообщество отметит широко, но с классиками всегда непросто, особенно если классик оказывается каким-то книгоношей… Поэт и переводчик Дмитрий Якиревич сказал мне, когда я попросил его ответить на вопросы: «Благодарю “Лехаим”, что он обращается к великому гуманисту, просветителю, педагогу, основоположнику нашей литературы в дни — едва мерцающего во мраке — юбилея, ставшего нашим национальным позором. 175-летие Менделе не заметили, по существу, ни в Израиле, ни в многочисленных еврейских конгрессах, ваадах, хеседах и так далее. Внедряя “самоидентификацию” в еврейские массы, они добились столь заметных “успехов”, что имя Менделе уже незнакомо большинству выходцев из СССР в Израиле: “такая труднопроизносимая фамилия”, “этот ваш писатель”, “произносите, пожалуйста, эту фамилию более внятно”, — слышал я не раз». Возможно ли избежать «национального позора»?.. Вот вопрос, интересовавший меня все время беседы.
Читати далі


Ярослав Грицак. Голокост – це українське питання

Додано by

Ярослав Грицак

Голокост – це українське питання

Михайло Гольд: Професоре, чи бачите ви в єврейсько-українських відносинах щось, що властиве історії лише цих двох народів, феномен, що випадає із загальноєвропейського контексту? Ким були євреї для українців протягом століть?

Ярослав Грицак: На жаль, перед нами класична європейська схема, причому не найкраща. Протягом століть єврей в Європі був іншим – персонажем, по відношенню до якого будувалася власна ідентичність. Інший – це майже ворог. Євреї успішно, якщо можна так висловитися, виконували цю роль в Європі, і Україна не стала винятком. Просто тут це відчувалося найгостріше, оскільки з антисемітськиналаштованої католицької Європи тисячі євреїв втікали у східні землі – Польщу і Україну. Тому до кінця XIX століття головними єврейськими містами світу стали Варшава, Вільно, Львів і Одеса. До того ж, на відміну від поляків і росіян, українці не встигли виростити власну еліту, залишаючись переважно селянської нацією, що лише підкреслювало інакшість євреїв: відчуження християн та іудеїв доповнювалося ворожнечею між селянами і жителями міст або штетлів. Все це перетворило історію українських євреїв – з XVI століття до недавнього часу – в історію насильства над ними. Це дуже важка спадщина.
Читати далі