Чорнобильські анекдоти

Додано by

ГРИБОЧКИ З-ПІД ЧОРНОБИЛЯ

Анекдоти часів ядерної катастрофи
записано з народних вуст Богданом Жолдаком

Чорнобильський спалах 1986 року супроводжувався нечуваним спалахом масової анекдотичної творчості: щодня народжувались і в усний спосіб (тодішні демократичні «мас-медіа») розповсюджувались десятки нових анекдотів. Вигадувач і носій анекдоту чи не вперше за всю історію радянської влади перестав ховатись у міському підпіллі й почав — з нахабністю відчаю — робити свою справу прилюдно, голосно.

Виникнення та циркулювання анекдотів завжди зростає в часи колективної небезпеки, виконуючи надзвичайно корисну соціально-терапевтичну роль. Гірким, ба навіть іноді істеричним сміхом люди захищаються від страху, смішною вигадкою витісняють з власної свідомості агресивну офіційну брехню, виборюють незаперечне людське право на правдиву інформацію та здоровий глузд. Анекдот проти офіційної брехні, анекдот як спростування тієї брехні, одне слово — маленький народний апокриф проти великого і облудного державного міфу — ось що таке анекдот у часи загальної загрози.

Але спливають роки, і те, що було колись засобом суспільного психічного самоврятування, перетворюється на історичний документ — свідоцтво про тодішній стан громадської свідомості. Анекдоти тих часів доносять до нас думку і почуття тодішніх людей — той самий vox populi у найвиразнішому вигляді. Інформативні можливості анекдоту надзвичайні — складну ситуацію він моделює кількома словами, маленькою жменькою слів. Вчений — історик або соціолог — мусив би написати монографію або значного обсягу статтю, якщо б захотів передати той самий зміст. Втім, наголошуючи цей сенс, не забуватимемо про художню цінність анекдотів — дотепність, вигадливість і виразність деяких з них просто вражає і забезпечує їм статус маленьких шедеврів гумору.

Звичайна форма існування анекдоту — за умов тоталітаризму поготів — переказування потай, пошепки, в надійному колі «своїх», подалі від довгих поліційних вух. Зараз склалися несподівані для існування анекдоту умови: анекдот вільно і цілком безпечно розповідається всюди, навіть з телевізійного екрана, навіть на сторінках авторитетних часописів, навіть на шпальтах серйозних газет. Виникає питання: чи лишиться самим собою жанр, створений для потаємного висловлювання, якщо він не має потреби ховатись?

На жаль, чи не більша частина «чорнобильських» анекдотів лишилася незафіксованою й втрачена назавжди. Але дещо було-таки записано — і в чорні чорнобильські дні, і в кілька наступних місяців. Дарма, що виповнилось п’ятнадцять років зловісної чорнобильської катастрофи, але не минає ні той біль, ні сміх, народжений тим болем. «Єгупець» пропонує добірку тодішніх анекдотів, записану і складену Богданом Жолдаком, достеменне історичне свідоцтво про страхіття тих днів — як казали колись «з народних вуст».

Мирон Петровський

Диктор радіо:

— В результаті ядерного вибуху в Чорнобилі загинуло два чоловіка і три тисячі зникло безвісти. Авіація активно продовжує їхні пошуки.
«Мирний атом — в кожну хату!»
Диктор радіо:

— У відповідь на ядерні американські випробування в Неваді ми рішуче відповіли Чорнобильським вибухом!
Запитання до вірменського радіо:

— А що буде, якщо рвонуть ще три інші Чорнобильські реактори?

— Буде ще шестеро людських жертв.
Гасло педерастів: «Краще бути активним, аніж радіоактивним!»
— Ми українці, гарна нація,

Ми дуже любим радіацію.

І навіть тисяча рентген

Не зігнуть наш статевий член!
Чазов доповідає Горбачову;

— Прибула делегація постраждальців з України, вимагають компенсацію. Мотивують тим, що японці таку отримали після вибуху.

— Ха. То ж — Херосіма, а це — хер-із-ними!
Рятуючи своє яйце

Вживай червонеє винце!
Диктор радянського радіо:

— СРСР весь час доводить, що він наймиролюбніша держава — навіть ядерні вибухи в нас, як доводить Чорнобиль, суто мирні!
Якщо хочеш буть вітцем — огорни яйце свинцем!
В ті часи, в епоху «перестройки» було безліч плакатів. До них люди дописували свої слова:

«Ускоренье — главный фактор!» — та не витримав реактор!
Даїшник зупиняє водія:

— Так… плати штраф.

— Так я ж тверезий.

— Але — радіоактивний.
Диктор радіо:

— І на місці ядерної катастрофи на честь тих подій горітиме Вічний вогонь, радіаційний.

— Алло, Москва! Чорнобиль на дроті. Скажіть, який в нас сьогодні буде рівень радіації?
Епітафія:

«Я помер од радіації».

На могилі поруч:

«А я — од інформації».
Не допоможе «Каберне»,

Коли реактор шворгоне!
Диктор радіо:

— Нарешті академіку Александрову присуджено світову чор-нобелівську премію!
Оголошення:

«Міняю квартиру в Києві на в будь-якому іншому місті. Хіросіму й Нагасакі не пропонувати».
Американському президенту Рейгану дзвонять із ЦРУ:

— Є така підозра, що вибух «Челенджера» нам влаштував СРСР. Ми маємо щось зробити їм у відповідь.

— Гаразд… Що в їхній країні теж починається на літеру «Че»?
Туристська реклама:

«Приїхавши до міста Києва, ви будете приємно вражені».
Загадка:

— Як упізнати в Москві киянина?

— Дуже просто: він лисий, імпотентний і з «Київським тортом».
До Одеси евакуювали двох котів з Києва. Один не стоїть на ногах, облізлий, очі закисли. Інший — вогонь: шерсть вилискує, очі горять, усіх кішок перетрахав…

Наступного дня здохли обидва.
Приїздить з одеського курорту львів’янин і про всяк випадок вимірює себе рентгенометром. Усі органи в нормі, а статевий як зафонить!

— От сука, а божилася, що вона з Харкова!
— Москва заборонила Леонтьєву співати: «Пісню про світлофор».

— Чому?

— Бо там є слова: «… всі біжать, біжать, біжать — а він горить!»
В одну мить вся Білорусія вийшла, стала на нашому кордоні й заспівала українську народну пісню:

«Повій, вітре, на Вкраїну».

Вся Україна заспівала пісню Алли Пугачової «Улєтай, туча, улєтай, туча… У-у-у-лєтай!»
— Подонок Пушкін!

— Чому?

— Бо це ще він, гад, накаркав:

«Отсєль грозіть ми будєм шведу,

Назло коварному сосєду

Здєсь будет Город заражон!»
Нєізвестно до какова

Жід уєхал в Комарово!

А тупой хохол-балбес

Цємєнтіруєт АЕС!
Хіросіму й Нагасакі

На планеті знає всякий.

А тепер, туди їх мать,

Ще й Чорнобиль будуть знать!
— Товаришу офіціанте, ну скільки говорити вам, що я замовляв не «Аліготе», а «Амаготе»!
Вино «Стронцій в бокалі».

(Р.S. В ті часи був популярний сорт «Сонце в бокалі»)
— Микола Гоголь як у воду дивився, коли написав колись про Дніпро: «Рєдкая птіца долєтіт до срєдіни єго».
Питання до вірменського радіо:

— А чи правда, що білизну не можна сушити на балконі?

— Сушити можна. Але після того її слід випрати.
Загадка:

— Як тепер називається Дніпро?

— Угрюм-река.
Рвонула АЕС?

Слава КПРС!
Не базлай по АТееС

Про події на АЕС!
Два єврея, батько й син, стоять на Софійській площі біля пам’ятника Богданові Хмельницькому.

— Тату, а пгавда, що колись давно тут жив нагод, який називався укгаїнським?

— Пгавда, синку. Дуже дивний цей нагод був — він вігив, що гадіацію можна одмити водою…
Стадії опромінення:

1. Кволість.

2. Небажання працювати.

3. Велике бажання вмазать.
Допитливий патанатом

Скрізь знаходить мирний атом!
Загадка:

— Яка найширша річка на Землі?

— Прип’ять. Бо «рєдкая птіца долєтіт до срєдіни єго».
Двоє чоловіків перепливли Прип’ять, а один раптом поривається назад.

— Куди ти?

— Та я там плавки загубив.

— І хер з ними!

Та так воно і є — хер з ними.
Спасибі КПРС

За чорнобильську АЕС!
Спасибі партії за те,

Що збагатилось МАГАТЕ!
Спасіба партіі радной

За яркій день на виходной,

За доброту і ласку,

За сто рєнгєн на Паску!
Сталася зі мною драма:

Не хвилюють більше дами…

П’ю вино і лаюсь матом —

От що робить мирний атом!
Оголошення по Давньоримській Імперії:

«Мешканці міста Помпеї мають відпрацювати безкоштовно додатковий робочий день у фонд Везувію».
Якщо з членом щось не те —

Не допоможе МАГАТЕ.
— Добрий день! В ефірі радіопромінь! (Радіо «Промінь»)
І тепер увесь радянський народ щороку 26-го квітня святкуватиме День фізика-ядерника. Свято відзначатиметься салютом. З трьох чорнобильських енергоблоків.
Пляж «Гіблопарк».
Оголошення:

«Усім євреям, хто вирішив виїхати за кордон, — місце збору біля четвертого енергоблоку».
— Лікарю, в мене через радіацію член упав…

— Ну, це у вас од самонавіювання.

— …в унітаз!
Вся планета криє матом

Наш радянський мирний атом!
Якби Україна не стала радянською — не була б і раданською!
Інформація:

«Відбувся з’їзд письменників СРСР. Він ухвалив постанову: «У зв’язку з подіями на Чорнобильському реакторі вислів «йоб твою мать!» вважати літературним».
— Лікарю, я дивовижно сцю й серу.

— Ні, це до радіолога.
Рейган дзвонить до Пентагону:

— Що ви робите? Навіщо ліквідовуєте всі наші ядерні ракети? А чим будете стрілять по СРСР?

— Нам уже не треба завдавати їм ядерних ударів — вони перейшли на самообслуговування.
Червоне взнали ми винце,

Спасибі партії за це!
— Бабусю, а чому це у вас рот зелений?

— Та передали по радіо, що усім треба пити йод. А в мене йоду нема — то я п’ю зеленку!
Гомосексуалісти знайомляться:

— Ти пасивний чи активний?

— Уже й сам не знаю: я пасивний, але радіоактивний.
США надіслали ноту протесту до СРСР:

«Вами порушено ядерну рівновагу між нашими країнами. Бо тепер кожен киянин має по радіоактивній боєголовці».
Дзвоник з України до Кремля:

— Товаришу Горбачов, у нас тут біда: всі радіоактивні…

— Що? Раді і активні! Ну, нарешті!
Питання до вірменського радіо:

— Що таке мілірентген?

— Це рентген, пропущений крізь засоби масової інформації.
Михайло Горбачов:

— І давно уже всіх киян треба замірять!

Кияни:

— Так! Нам усім не вистачає радіометрів!

Михайло Горбачов:

— Ні, нехай це краще зроблять столяри.
Ти, реактор, догоряй,

Дружно славим первомай!
А це не анекдот, а реальна подія:

В червні 1986 року під ніч Київ здригнувся кілька разів. Усі мешканці вибігли на вулицю. Там їздила міліція на «бобіках» і заспокоювала населення:

— Любі, не бійтеся — це землетрус!
Парторг підприємства на зборах:

— Я суворо всіх попереджую: хто купить квиток, щоб їхати з Києва — той за це покладе партквиток?! Кому що неясно? Чого ти, Іване, чухаєшся?

— Та я оце й думаю: де ж його взяти партквиток?!
Хто може, тікає з Києва, паніка на вокзалі. Коли раптом туди прибуває поїзд з ткацького містечка Орехово-Зуєво.

— Чого ви сюди приперлися?

— Да услишалі, что здєсь взорвался еректор!

— Та не еректор, а реактор!
— МАГАТЕ просило прокласифікувати усіх киян на групи.

— Навіщо? Нехай прокласифікують їх на «моготе» і «немоготе».
Киян направляли до роботи в Чорнобильську зону. Ті відмовлялися.

— Чому ви не бажаєте там працювати?

— За станом здоров’я.

— Хіба ви нарікаєте на своє здоров’я?

— Ні. Але будемо.
Не думав, не гадав, що на кастрацію

Обернуть нам «плюс електрифікацію»!
— Іване, а ти на цьому фоні чудово виглядаєш.
Всі українці завдяки Чорнобилю стали аристократами: фон-Іваненко, фон-Петренко…
Горбачов так і не приїхав до Чорнобиля. Він спілкувався з ним по телефону:

— І от не треба казати, що у вас там їсти нічого. Бо стільки як вам — ми ще нікому стільки лапши на вуха не навішували!
Оголошення:

«Міняю новісінький «Шарп» на зашарпаного дозіметра».
Телефонує Горбачов до Щербицького:

— Как дєла обстоят?

— Ніяк, уже в жодного не стоять.
Оголошення:

«Міняю квиток партійний на авіаційний».
Герб Чорнобиля: двоголовий хохол.

— Хто така радіоняня?

— Бабуся із Чорнобиля.
Диктор:

— Незважаючи на всі титанічні зусилля проектувальників, будівельників і обслуги, на жаль, підірвати вдалося лише одного енергоблока.
Після вибуху кияни поділилися на веселих і винахідливих: винахідливі поїхали, а веселі сидять і вигадують анекдоти.
Українці питаються в Москви:

— Як ми будемо жити далі?

— Погано. Але недовго.
— А як же все-таки довідатися про справжній рівень радіації?

— Треба прочитати про нього в газеті. А потім помножити на тираж цієї газети.
Вся Москва сидить біля телевізорів, дивиться репортаж про Чорнобиль і шепоче:

— Боже мой, чьто еті хахли сделалі с нашей Украінай!
Майже анекдотичної загадковості про ці події має вислів Віталія Коротича з «Огонька»:

— Україна Чорнобилем — своїми грудьми захистила Європу.
Наказ:

«Ліквідаторам, які працюють в радіоактивній зоні, одпрацювати безкоштовно один день у фонд Чорнобиля».
Народ весь час цікавиться:

—Чи можна їсти продукти, які продаються в крамницях?

— Їсти можна абсолютно все, — була відповідь, — лише фекалії потім слід акуратно скласти у подвійний целофановий кульочок, його законсервувати в свинцевий коробок, і закопати на глибину не менше, аніж три метри.
Наказ: «Радянським бійцям, які виконують інтернаціональний обов’язок в Афганістані, провоювати один день у фонд Чорнобиля».
Як упізнати в Москві киянина? Він лисий, імпотентний і в нього три «Київські торти». По одному в кожній руці.
В недалекому майбутньому двоє зупиняються біля пам’ятника Богданові Хмельницькому.

— Чьто ето такоє?

— Пам’ятнік Богдану Хмєльніцкому.

— Да, но почєму в нашєм городє?
Що таке киянин? Біла кров і чорний гумор.
Скоро нам усім видадуть паспорти, де в графі «стать» буде зазначено: «українець».
Проблеми очистки земної поверхні од радіації насправді не існує — якщо там виростити врожаї, а їх згодувати населенню, то таким чином нуклеїди пройдуть цілковите очищення.
До Києва прибула гуманітарна допомога з Грузії: вагон червоного вина для киян і вагон грузинів для киянок.
Запитання до вірменського радіо:

— Чим відрізняється проституція від радіації?

— Нічим. І того, і іншого в СРСР не виявлено.
На ліквідацію радіоактивних решток до реактора прибули три японські роботи. Двоє одразу збожеволіло, а третій утік в Японію.
КГБ попереджує:

— За розповсюдження панічних чуток — ув’язнення на три роки. Якщо чутки підтверджуються — сім років.
В Києві переіменовано «Промтовари» на «Радіо-товари».
— Чому подорожчала ковбаса в Києві?

— Тому що вона напхана дорогими рідкоземельними елементами.
— Чим зараз вимірюють в Києві рівень радіації?

— Голосуванням.
— Взагалі-то, — міркує молодий киянин, — Чорнобиль дуже зручна річ. От ти, скажімо, лізеш до тьолки, а в тебе не встає. І ти можеш сказати: «Проклятий Чорнобиль!»
Пройшов час, і на одному закордонному курорті наші шпигуни дуже напоїли американських шпигунів. І питають:

— Ану, признавайтеся: Чорнобиль — ваша робота?

— Ні, — сумуючи зізнаються ті, — наша робота — «Агропром»…
Радіація попала

Просто милому в штани.

То дарма, що все упало,

Тільки б не було війни!
— Якщо ви залізете до киянина в штани і намацяєте там щось тверде — не радійте. То — дозиметр.
Зустрічаються два киянина.

— Слухай, — каже один, — минулого тижня хто помер — ти чи твій брат?
Сперечається Рейган з Горбачовим:

— Ви скоротіть ракети.

— Ми скоротимо. І ви — скоротіть.

— А ви скоротіть космічні війни.

— Ми-таки скоротимо, — відповідає Рейган. — А що тоді у відповідь скоротите ви?

— А ми вже скоротили…

— Що?

— Реактори…
Питання до вірменського радіо:

— Хто такі реакціонери?

— Це ті, хто будує реактори!
Туди-сюди Чорнобильською зоною мотаються самоскиди наче скажені.

— Чому сновигаєте?

— Бо «прискорення».

— А чому — порожні?

— Бо дуже велике «прискорення» — не встигаємо завантажитись.
— Куме! А чи маєте на городі радіацію?

— Маю трохи. Для себе.
— Куме, а чи дорогий зараз уран?

— Дуже, дуже дорогий…

— Ой, яке щастя — он з Чорнобиля на нашу хату оно який здоровенний шматок летить!
Українці питаються в Москви:

— А де можна взяти чисті від радіації продукти?

Москва відповідає:

— І навіть не шукайте. Не зривайте нам експеримент.
В Кремлі дискутується питання:

— А чи не нагородити Горбачова?

— Так, але чим?

— Піднятим зі дна «Адміралом Нахімовим» і реактором із Чорнобиля!
— Чи змінилося життя в Україні?

— Так, дуже. Раніше всі одкладали гроші на чорний день, а тепер — на чорнобильський!
Паніка:

— Москва спустила вказівку — будувати в Чорнобилі п’ятий реактор…

— Навіщо?

— Будуть ставити слідчий експеримент.
Росіяни в Києві дивуються на базарі, що там продається лише один продукт — чорноплодна порічка.

— А чогось іншого у вас не буває? Чогось не чорноплодного?

— А у нас всі продукти — Чорнобильплодні!
Академіка Алєксандрова треба нагородити одразу двома преміями:

Нобелівською за досягнення в науці,

Чорнобилівською — за ліквідацію їх наслідків.
На базарі всі продавці вигукують, що вони з Полтавщини, себто з екологічно чистих районів.

А одна тітка стала продавати, та й:

— Грибочки з-під Чорнобиля!

І на превеликий подив інших продавців, до неї як кинуться покупці!

— Де ж логіка? Для чого вони ті грибочки купують?

— Як для чого? — сміється тітка. — Для тещі, для тестя, для свекрухи! Для начальника!
Єслі будєш в Чорнобилє,

Прівєзі для тьощі пилі!
— Алло! Чому ви так довго не знімали трубку?

— Бо ми — їмо.

— Що?

— Ну, це не телефонна розмова!

— До Чорнобиля їдуть люди як люди, а повертаються циніки.

— Це ж чому?

— В цинкових гробах!
Горбачов лаяв політбюро, що в СРСР дуже мляво йде перестройка. Доки не побачив у телевізорі саркофага.

— Вот відітє — а украінци уже пєрєстроілісь!
— Іване! — кричить теща. — Чого ти, сучий сину, дитину купаєш, тримаючи плоскогубцями за вухо?

— То вода ж така радіоактивна, що туди й руку не всунеш!
Горбачов у Кремлі міркує, як же тепер використати Чорнобильську зону.

— Посіємо там картоплю!

— Але ж, — завважує політбюро, — люди її з’їдять і вивернуться.

— Тоді посіємо там люцерну.

— Але ж худоба поїсть і вся вивернеться…

— Тоді посіємо там тютюн!

— Але ж…

— А ми на сигаретах напишемо: «Мінздрав попереджає, що паління шкідливе для вашого здоров’я!
Московит:

— Гади хахли, захопили собі всі тепленькі місця біля Чорнобиля. А я тут за гуманітарну допомогу мерзну-мерзну так, що пальців не розігну, щоби здачі дать!
Мерзне черга на автобусній зупинці в чорнобильській зоні. Нарешті один не витримав:

— От жиди!

— А вони тут при чому?

— Що нас покинули, суки!
— Іване, ти чув: саркофага розбирають!

— Навіщо?

— Щоби з одного великого зробити п’ятдесят два мільйони маленьких.
— Іване, ти чув? Японія закупила на Вкраїні весь сніг.

— Навіщо?

— На ядерне паливо.
— Іване, ти знаєш, дуже підняли ціну на лимони. А вони ж найкраще виводять з організму радіацію.

— І правильно зробили, що підняли. Державі ж необхідні гроші.

— Навіщо?

— На ліквідацію наслідків Чорнобильської аварії.
Львів’янин приїхав до Києва і тут переспав з киянкою.

Ранком каже:

— Я вам такий вдячний.

— Ну що ви… Носіть на здоров’я.
Газети повідомляють:

«Чорнобильська АЕС виконала п’ятирічний план по енергії протягом одної наносекунди».
Циганка поворожила Горбачову та й каже:

— Ти ще поголовуєш до весни.

— Так не буде ж весни.
Говорят какой-то жід

В уран сунул дінаміт!

Євреї, євреї,

Кругом одні євреї!
— Іване, ти чув, що вчора Горбачов про Чорнобиль говорив?

— Мабуть, посадять його.
Влітку.

— Ой, яка в тебе засмага. Чорноморська?

— Чорнобильська.
Рімейк.

— Як ви думаєте, Михайле Сергійовичу, — питається в Горбачова Лігачов. — Хахли поздихають?

— Не знаю. Але того здоров’я, що мали, вже не матимуть.
Після подій у Перській затоці телефонує Горбачов до Рейгана:

— Чи не боїшся ти «Ірангейту»?

— Ти б сам краще боявся «Урангейта»!
— Чоловіче, я весь час непокоюся, чи не впаде в тебе член од Чорнобиля?

— Жінко, не бери дурного в голову. А бери його в рот!
Кияни від Горбачова вимагають інформації. А він:

— Ну чого вам ще? Дали вам гласність — і мовчіть!

— Як життя?

— Дружина вмерла.

— Як справи?

— Діти померли.

— Як діла?

— Батьки вмерли.

— А-а… Я питаю: а що новенького?
Кілька киян балакають про відпочинок для своїх дружин.

— Я свою посилаю в Сочі.

— Я свою посилаю в Трускавець.

— Я свою посилаю в Болгарію.

— А я свою поки що сам …
Повія питається в клієнта:

— Ви звідкіля будете?

— Я з Чорнобиля.

— Ні, я питаю: ви звідкіля будете — спереду чи ззаду?
— Чим відрізняється життя від члена?

— Життя жорсткіше!
— Жінко, через кляту радіацію матиму тебе тепер лише в ті дні тижня, які мають літеру «р»: вівторок, середу, четвер.

— Любий, сьогодні — понедрілок!
Оголошення:

«Міняю два новенькі дозиметри на один пошарпаний спід-ометр».
— Лікарю! В мене член вже не перпендикулярний до тіла.

— Стань рачки. Перпендикулярний? Отак і ходи!
Викликають Рабіновича в КГБ:

— Як це так — усі ваші співробітники одпрацювали в Чорнобильській зоні, а ви там не були ні разу.

— А вони мене не брали.

— Чому?

— А то ви не знаєте. Антисеміти прокляті!
Горбачов:

— Тут товариші українці нарікають, що вони страждають од Чорнобиля, а ми — ні. А на нас, між іншим, теж «плями» падають. Ось, подивіться — просто мені на лоба!
Вибухнув і третій енергоблок ЧАЕСу. Небом летить один обсмалений з Димеру, вхопившись за голову:

— Чорт з ними, з яйцями — аби роги були цілі!
— Куме, скажіть, а оцей саркофаг, що в Чорнобилі, він такий само, як і в Єгипті?

— Ну ви й скажете! Там же так: навколо саркофаг, а всередині мумія. А в нас навпаки — саркофаг, а міліони мумій — навколо!
З ефіру:

— Антиреакторна служба СРСР останній раз попереджує прибалтійські республіки!..
Горбачов:

— Ну, как жізнь на Украінє?

— Жізнь уже нівМАГАТЕ!
Кияни до Горбачова:

— Нам потрібні індивідуальні дозиметри!

— Навіщо? Кожен киянин — це той самий індивідуальний дозиметр. Правда, одноразовий.
— Як живєце, сябри-куявлянє?

— Кийово…
Оголошення:

«Міняю двох радіоактивних на одного активного».
— Ребе, скажіть: а що таке радіофобія?

— Це той же самий антисемітизм. Лише стосовно радіації!
— Що таке дружба двох братніх народів?

— Це коли Чорнобильський реактор будується в Україні, а вся іноземна допомога за нього осідає в Москві!
— Це правда, що на українцях волосся сивіє од радіації?

— Брехня! Воно вилазить швидше, аніж встигає посивіть.
Чорнобильцям привезли допомогу — американське зерно. Дід побачив його, та й плаче.

— Чого плачете, діду?

— Упізнав! Це ж те саме зерно, що ми їм продали у 1913 році!
Святкування Паски в післячорнобильській Україні:

— Христос Воскрес!

— І вам того бажаю!
З України дзвонять у Москву:

— Рятуйте! Вже і в Черкаській області є плями!

— Ну то й що? Плями є навіть на Сонці…
Сім’я киян зранку цілий день пригнічена.

— Клята радіація…

Дружина читає газету:

— Ура! Це сьогодні, виявляється, не радіація тисне, а магнітна буря!

Чоловік похнюпився ще дужче:

— Еге, це вже така люта радіація настала, що од неї почалися магнітні бурі!..
Киянин дивиться на карту радіаційного забруднення:

— В історії України, виявляється, є не лише білі плями. Але й чорні!
— Який же геніальний поет Шевченко! Він ще коли передбачив Чорнобиль!

— Де?

— А ось: «село неначе подуріло, неначе люди почорніли».
Рімейк.

На партз’їзді виступає Горбачов:

— Товарищі! Ми знову підняли ціни… Але це не позначиться на добробуті радянських людей!

Із зали хтось тихенько:

— А ви їх — дустом не пробували?

— Пробували. І не лише дустом…
— Який геніальний поет Шевченко! Він ще давно передбачив Чорнобильську трагедію.

— Де?

— А ось присвята: «І мертвим, і живим, і ненародженим в Україні»…
— Годі вже наш демографічний спад на ядерну катастрофу списувать.

— Чому?

— Тут пів-України виїхало в Туреччину блядувать, а ми все: «Чорнобиль, Чорнобиль…»
…Біжить Лисичка-сестричка лісом, коли бачить: Колобок.

— Колобок – Колобок, а я тебе з’їм.

— Не з’їси.

— Це ж чому?

— Я не колобок. Я їжачок. Із Чорнобильської зони!
Телекореспондент зупиняє киянина і бере в нього інтерв’ю:

— От ви працюєте на підприємстві, що ви робитимете, якщо й третій блок рвоне?

— Тоді ми будемо працювати в дві зміни.

— А якщо рвоне і другий?

— Будемо працювати в три зміни.

— Пробачте… Ви з АЕСу?..

— Ні. З моргу.
— Яцку, слихалеш про ядерне катастрофе пуд Кійовом?

— О, завше цошь страшнего в тамтего Потоцькєго станє щє!
В продуктовому відділі:

— М’ясо є?

— У нас є риба…

— А м’ясо коли буде?

— … в ній дуже багато фосфору.

— Та мені не треба, аби він світився, мені треба, щоб він стояв!
Шерлокові Холмсу і Ватсону офіціант приніс котлети. Той хотів одразу їсти, однак Шерлок Холмс спершу перевірив їх дозиметром. Його — зашкалило.

— Що це?! — гаркнув Холмс на офіціанта.

— Котлети по-київському, сер…
Диктор на вокзалі:

— До Львова прибуває пасажирський з Києва. Радіація — з голови поїзду!..

— Як упізнати українця?

— Дуже просто. Світиться у темряві.
— Чи будуть робити тепер захисні споруди на інших енергоблоках?

— Обов’язково! Якщо не до вибуху, то після.
Лежать двоє ліквідаторів у реабілітаційному центрі.

— Ой, в мене вже і яйця почорніли…

— Так. І мій правнук десь лежить під Чорнобилем.
Дебати в українському уряді:

— Тут дехто на півдні хоче створити незалежну від України зону.

— В нас уже є одна така, в Чорнобилі.

— То це ж не на півдні…

— От ви їх звідти сюди й переселіть!
— Ми познайомилися з ним, він весь час попереджував мене про свою серйозну недвижимість. Я думала, в нього акцій багато, а виявився із Чорнобиля…
Алєксандров:

— От цікаво би знати, коли я помру.

Дружина:

— Це трапиться обов’язково в святковий день…

— Як ти знаєш?

— В який би день ти не помер — а він стане для людей святом…
Баптисти-канадці приїхали на Вкраїну, обідають у президента й дивуються:

— Ми бачимо, що ви, сідаючи їсти, не молитеся.

— А навіщо? Мені готують із незабруднених продуктів!
— Агов, санітари!.. Куди ви мене везете?..

— До моргу.

— Так я ж іще живий…

— Так ми ж іще не доїхали!
Через тую радіацію

Ми забули менструацію!..
— Тату, а ти герой Чорнобиля?

— Ну.

— Що «ну»?

— Ну не герой.
Лісника питають сусіди:

— Чому в лісі бігає багато дядьків, заголивши попи?

— Не хвилюйся, після Чорнобиля їжаки вилисіли, і тепер з’явилося багато охочих убити їх голою сракою!
— Ти чув? Фелліні помер від раку!

— Проклятий Чорнобиль!
Післямова:

Хочеться вірити, що це останній анекдот про ядерні катастрофи.

Comments are disabled